метка
МЕТКА, и, ж., розм. 1. Нанизаний на нитку, дріт і т. ін. ряд чого-небудь (переважно риби); низка. А то хто суне від Псла та з малою меткою окунів у руках? (Мирний, IV, 1955, 207).
2. Гурт, зграя (про собак). Мов переднє військо, бігла Дичина чудна юрбою, Дикі вепрі та олені, - Мчала вслід собача метка (Л. Укр., IV, 1954, 169); // перен. Багато кого-, чого-небудь. Метка грудок помчалася навздогінці йому. Одна улучила якраз у спину (Мирний, IV, 1955, 81); У старшого нема дітей, а у меншого ціла метка - аж п'ятірко! (Барв., Опов.., 1902, 130).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | метка | метки |
Родовий | метки | меток |
Давальний | метці | меткам |
Знахідний | метку | метки |
Орудний | меткою | метками |
Місцевий | на/у метці | на/у метках |
Кличний | метко | метки |