мольберт
МОЛЬБЕРТ, а, ч. Підставка, на якій художник установлює підрамник із полотном, картон і т. ін. для малювання. Стоїть дівчина, схилившись на цябрину, як над мольбертом замислений маляр (Вас., І, 1959, 274); Аполлон справді сидів за мольбертом у майстерні, старанно щось вимальовуючи (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 89).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мольберт | мольберти |
Родовий | мольберта | мольбертів |
Давальний | мольбертові, мольберту | мольбертам |
Знахідний | мольберт | мольберти |
Орудний | мольбертом | мольбертами |
Місцевий | на/у мольберті | на/у мольбертах |
Кличний | мольберте | мольберти |