мукання
МУКАННЯ, я, с . Дія за знач. мукати та звуки, утворювані цією дією. І крики, і рев, і жалібне мукання наповнили тиху світло-зелену поляну (Хотк., І, 1966, 137); Надвечір величезне дворище сповнилося муканням корів (Кол., На фронті.., 1959, 68); А військо все йшло і йшло у гуркоті гарб і гармат, у ревінні верблюдів і тупотінні коней, муканні буйволів та волів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 466).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мукання | мукання |
Родовий | мукання | мукань |
Давальний | муканню | муканням |
Знахідний | мукання | мукання |
Орудний | муканням | муканнями |
Місцевий | на/у муканні | на/у муканнях |
Кличний | мукання | мукання |