назвисько
НАЗВИСЬКО, а, с. Назва, яка дається людині, крім її власного імені, і відбиває яку-небудь властиву їй рису характеру, діяльності, зовнішності; прізвисько. В школі мені дали назвисько - зоолог, бо природничі науки найбільше цікавили мене (Коп., Навколо полум'я, 1961, 54); // розм. Ім'я людини. Маю труднощі при перевірці, як котра дитина називається. Інші бачу назвиська в метриці, а зовсім інші жінки дають (У. Кравч., Вибр., 1958, 395); // розм., рідко. Те саме, що назва 1. Я зразу побачив, що в їй [сумці] найбільше було друкованого паперу, один аркуш з наштемпельованим назвиськом палати (Сам., II, 1958, 313); - Родом ми, з Підгарського району з хутора "Америка". А так, "Америка". Таке назвисько давно закріпилось за нами... (Цюпа, Назустріч.., 1958, 421).
Одне назвисько - те саме, що Одна назва (див. назва). Глянеш на той капелюх - сміх і горе. Одне назвисько. Засмальцьований від поту, облізлий, одним словом - ганчірка (Цюпа, Назустріч.., 1958, 351).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | назвисько | назвиська |
Родовий | назвиська | назвиськ |
Давальний | назвиськові, назвиську | назвиськам |
Знахідний | назвисько | назвиська |
Орудний | назвиськом | назвиськами |
Місцевий | на/у назвиську | на/у назвиськах |
Кличний | назвисько | назвиська |