наклепувати
НАКЛЕПУВАТИ1, ую, уєш, недок., НАКЛЕПАТИ, наклепаю, наклепаєщ і наклеплю, наклеплеш; мн. наклепають і наклеплють; док., перех. 1. Клепаючи, виготовляти в якій-небудь кількості.
2. тільки док. Зробити гострим; відточити. Згодом Сашко вже їздив на жатці, правив сівалкою, вмів наклепати косу (Рад. Укр., 30.XI 1962, 3).
НАКЛЕПУВАТИ2, ую, уєш, недок., НАКЛЕПАТИ, наклепаю, наклепаєш і наклеплю, наклеплеш; мн. наклечають і наклеплють; док., розм. 1. перех, і неперех., що, кому, на кого. Наговорювати на кого-небудь неправду; зводити наклеп на когось, щось. Нема бридкіших людей, як отакі боягузи, що.. наклепують всякий бруд на того,кого ще так недавно боялись (Л. Укр., IV, 1954, 271); Рідна дочка - і та йому ворогом стала... Он щось таке панові наклепала... (Мирний, IV, 1955, 234); Вона могла б нацькувати на мене когось із поліції чи й комендатури. Хіба там стануть розбиратися, чи вона наклепала на мене, чи сказала правду (Сміл., Сашко, 1957, 114).
2. перех., перен., розм. Бити кого-небудь по чомусь. - Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй.. так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам'ятала б до нових віників (Н.-Лев., II, 1956, 477); Він вийшов і зовсім сповнений самоповаги, - і вже ніхто б не сказав, що десять хвилин тому йому наклепали по-тилишників (Смолич, Мир.., 1958, 256).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наклепую | наклепуємо |
2 особа | наклепуєш | наклепуєте |
3 особа | наклепує | наклепують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наклепуватиму | наклепуватимемо |
2 особа | наклепуватимеш | наклепуватимете |
3 особа | наклепуватиме | наклепуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наклепував | наклепували |
Жіночий рід | наклепувала | |
Середній рід | наклепувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наклепуймо | |
2 особа | наклепуй | наклепуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | наклепуючи | |
Минулий час | наклепувавши |