наковка
НАКОВКА, и, ж. 1. Дія за знач. накувати, наковувати.
2. Те, що наковане на чому-небудь. Парубок не знав, на чому зупинитися, на віщо подивуватись: чи.. дверима, над котрими висіла або стояла по боках здоровенна червона або блакитна дошка з золотою наковкою.., чи дзеркальними, в чоловічий зріст, вікнами (Мирний, II, 1954, 73).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наковка | наковки |
Родовий | наковки | наковок |
Давальний | наковці | наковкам |
Знахідний | наковку | наковки |
Орудний | наковкою | наковками |
Місцевий | на/у наковці | на/у наковках |
Кличний | наковко | наковки |