наколобродити
НАКОЛОБРОДИТИ, джу, диш, док., розм. Зробити що-небудь погане, варте осуду; натворити, накоїти. За цей час можна такого наколобродити, що потім в очі людям не поглянеш (Стельмах, II, 1962, 31); Агронома з нього не вийшло. Призначили завгоспом - наколобродив. У коморах попсував насіння конюшини... (Рад. Укр., 5. IV 1959, 3).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наколоброджу | наколобродимо |
2 особа | наколобродиш | наколобродите |
3 особа | наколобродить | наколобродять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наколобродив | наколобродили |
Жіночий рід | наколобродила | |
Середній рід | наколобродило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наколобродьмо | |
2 особа | наколобродь | наколобродьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наколобродивши |