нашіптувач
НАШІПТУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто нашіптує (у 2 знач.) кому-небудь щось. Ми не хочемо, щоб за зрадників, нашіптувачів, шпигунів одповідала обивательська маса (Еллан, II, 1958, 223); Миколу Коваля вони [керівний актив] до своєї компанії не приймали, вважаючи його за нашіптувача.. і того, що пише в усі газети (Кучер, Прощай.., 1957, 85).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нашіптувач | нашіптувачі |
Родовий | нашіптувача | нашіптувачів |
Давальний | нашіптувачеві, нашіптувачу | нашіптувачам |
Знахідний | нашіптувача | нашіптувачів |
Орудний | нашіптувачем | нашіптувачами |
Місцевий | на/у нашіптувачі, нашіптувачу, нашіптувачеві | на/у нашіптувачах |
Кличний | нашіптувачу | нашіптувачі |