негаснучий
НЕГАСНУЧИЙ, а, е. 1. Який постійно горить, світить, не гасне. Негаснуча зірка; * У порівн. Очі засіяли в нього Молодим, негаснучим вогнем (Шп., Ти в серці.., 1954, 144).
2. перен. Який весь час існує, діє, не втрачає свого значення, своєї сили. Сагайда всю свою незграбну, ще не прочахлу закоханість в Юрія Брянського тепер переніс на ветеранів роти, на тих людей, що мовби несли на собі негаснучий відблиск загиблого друга-офіцера (Гончар, III, 1959, 331); Палай, наше вогнище, тепле і рідне - Зоря піонерських негаснучих літ! (Бичко, Вогники, 1959, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | негаснучий | негаснуча | негаснуче | негаснучі |
Родовий | негаснучого | негаснучої | негаснучого | негаснучих |
Давальний | негаснучому | негаснучій | негаснучому | негаснучим |
Знахідний | негаснучий, негаснучого | негаснучу | негаснуче | негаснучі, негаснучих |
Орудний | негаснучим | негаснучою | негаснучим | негаснучими |
Місцевий | на/у негаснучому, негаснучім | на/у негаснучій | на/у негаснучому, негаснучім | на/у негаснучих |