недокрівний
НЕДОКРІВНИЙ, а, е. Який хворіє на недокрів'я. Володька Беркут був недокрівний, кволенький (Добр., Ол. солдатики, 1961, 54); // Який має хворобливий зовнішній вигляд через недокрів'я. До кабінету зайшла молода жінка-хімік з блідим недокрівним лицем (Вол., Дні... 1958, 167).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | недокрівний | недокрівна | недокрівне | недокрівні |
Родовий | недокрівного | недокрівної | недокрівного | недокрівних |
Давальний | недокрівному | недокрівній | недокрівному | недокрівним |
Знахідний | недокрівний, недокрівного | недокрівну | недокрівне | недокрівні, недокрівних |
Орудний | недокрівним | недокрівною | недокрівним | недокрівними |
Місцевий | на/у недокрівному, недокрівнім | на/у недокрівній | на/у недокрівному, недокрівнім | на/у недокрівних |