непогасний
НЕПОГАСНИЙ, а, е. 1. Який не гасне, якого не можна погасити; невгасимий. Живе, як зоря непогасна, образ Леніна в мужніх серцях (Сос., Так ніхто.., 1960, 8); Куди не глянь - квіти і квіти. Неначе то й не квіти, а живі, непогасні смолоскипи палають вогнем (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 113).
2. перен. Який з часом не втрачає своєї сили; неослабний. Великий гнів і непогасний пал Тобі [воїнові] левину навівали силу, Бо всі боролись за Отчизну милу (Рильський, II, 1960, 251); Є багато любовій, та найдужча й найвища з усіх, непогасна, як вічність, до тебе - моя Україно (Сос., II, 1958, 306); // Якого не можна стримати, угамувати. Погляд дружини був повний розпуки і непогасного болю (Збан., Між.. людьми, 1955, 61).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непогасний | непогасна | непогасне | непогасні |
Родовий | непогасного | непогасної | непогасного | непогасних |
Давальний | непогасному | непогасній | непогасному | непогасним |
Знахідний | непогасний, непогасного | непогасну | непогасне | непогасні, непогасних |
Орудний | непогасним | непогасною | непогасним | непогасними |
Місцевий | на/у непогасному, непогаснім | на/у непогасній | на/у непогасному, непогаснім | на/у непогасних |