неподільно
НЕПОДІЛЬНО. Присл. до неподільний. І журба і радість жили в людях поряд, неподільно майже, замінюючи одна одну (Горький, Дитинство, 1947, 87); Марта ревнувала Антона... Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (Коцюб., II, 1955, 305); Там, де ще зовсім недавно неподільно панував колоніалізм, виникли вільні, незалежні країни (Ком. Укр., 5, 1960, 31).