обточений
ОБТОЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обточити. Шестерня виблискує обточеними боками (Ткач, Арена, 1960, 233); Дівчина сіла на великому, обточеному водою камені (Десняк, II, 1955, 410); Нехай приставляють до горла обточені вістря, мов жала, Сірко ще почує, як стогнуть чорти по козацькій душі (Мал., Звенигора, 1959, 91); *У порівн. [Коваль:] Що, буланий, чи чуєш ти далеку дорогу? Ач, як викохався, мов обточений! (Кроп., V, 1959, 21).
2. у знач. прикм., перен. Який відзначається досконалістю, витонченістю; вишуканий. - Як благочинний, я скажу промову великому князеві, блисну красномовністю.. Треба добрати періоди довгенькі, закруглені, обточені (Н.-Лев., IV, 1956, 47); Коротенький уривок пісні бринить мені поемою обточеною, закінченою (Вас., Незібр. тв., 1941, 44).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обточений | обточена | обточене | обточені |
Родовий | обточеного | обточеної | обточеного | обточених |
Давальний | обточеному | обточеній | обточеному | обточеним |
Знахідний | обточений, обточеного | обточену | обточене | обточені, обточених |
Орудний | обточеним | обточеною | обточеним | обточеними |
Місцевий | на/у обточеному, обточенім | на/у обточеній | на/у обточеному, обточенім | на/у обточених |