обшар
ОБШАР, у, ч. 1. рідко. Певний простір, звичайно обмежений чим-небудь. Юрба з навісним лементом жене Пірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару (Л. Укр., II, 1951, 162); Раз на рік приїздила.. поглянути.. на свій обшар двірський (Хотк., II, 1966, 364).
2. збірн., іст., зах. Селяни, які обслуговували панський двір і жили при ньому; двораки. О. Нестор, хоч жив у дворі, не належав до обшару (Фр., VII, 1951, 178).
3. рідко. Те саме, що обсяг 2. Так широко розуміючи завдання й обшар праці "Гарту", .. ми виходили із розуміння конкретної обстановки в добу пролетарської диктатури (Еллан, II, 1958, 153).
4. рідко. Те саме, що середовище. Герой Гончара гідний того, щоб його писати Людиною з великої літери.. Часто це мислитель, що задумується не тільки над власним життям і навколишнім обшаром, а й над проблемами, якими живе все мисляче людство (Рад. літ-во, 4, 1968, 531).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обшар | обшари |
Родовий | обшару | обшарів |
Давальний | обшарові, обшару | обшарам |
Знахідний | обшар | обшари |
Орудний | обшаром | обшарами |
Місцевий | на/у обшарі | на/у обшарах |
Кличний | обшаре | обшари |
обшарити
ОБШАРИТИ див. обшарювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обшарю | обшаримо |
2 особа | обшариш | обшарите |
3 особа | обшарить | обшарять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обшарив | обшарили |
Жіночий рід | обшарила | |
Середній рід | обшарило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обшармо | |
2 особа | обшар | обшарте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | обшаривши |