одужуючий
ОДУЖУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до одужувати. Одужуючий хворий; // у знач. ім. одужуючі, чих, мн. (одн. одужуючий, чого, ч.; одужуюча, чої, ж. ). Ті, що одужують. В Анапі, в госпіталі, мені зробили операцію, і лікар-грузин навіть пожартував, що мене покладуть недалеко від дверей, бо незабаром переведуть у палату для одужуючих (Мушк., Серце.., 1962, 234).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | одужуючий | одужуюча | одужуюче | одужуючі |
Родовий | одужуючого | одужуючої | одужуючого | одужуючих |
Давальний | одужуючому | одужуючій | одужуючому | одужуючим |
Знахідний | одужуючий, одужуючого | одужуючу | одужуюче | одужуючі, одужуючих |
Орудний | одужуючим | одужуючою | одужуючим | одужуючими |
Місцевий | на/у одужуючому, одужуючім | на/у одужуючій | на/у одужуючому, одужуючім | на/у одужуючих |