одіння
ОДІННЯ, я, с., розм., рідко. Те саме, що одяг. Він знов оставив пасічника, знов у жебрачім одінню пішов у світ широкий (Фр., VIII, 1952, 219); Плащ із хітоном тоді одягнути дала мені німфа, Вбралась сама після того в чудове сріблясте одіння (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1903, 187); Згадавсь мені курний вузенький шлях, Що простягавсь в отих чужих полях Поміж тополь в зеленому одінні (Перв., II, 1958, 197).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | одіння | одіння |
Родовий | одіння | одінь |
Давальний | одінню | одінням |
Знахідний | одіння | одіння |
Орудний | одінням | одіннями |
Місцевий | на/у одінні | на/у одіннях |
Кличний | одіння | одіння |