окликатися
ОКЛИКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОКЛИКНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. 1. Відповідати на поклик, звертання; відзиватися, відгукуватися. - Чи тут є хто? - відхиляючи двері в курінь, спитався один з товариства. Звідти не окликався ніхто (Мирний, І, 1954, 348); // перен. Відповідати на певну дію тією самою або іншою дією. Приголомшені ударом артилерії, вони [фашисти] не скоро опам 'яталися. Де-не-де стали окликатися ожилими кулеметами (Гончар, III, 1959, 219); // Подавати голос, обзиватися. - Наострю слух твій, щоб, як окликнуся, Ти чув мій голос, наче грім у хмар (Фр., XIII, 1954, 324); // Давати знати, нагадувати про себе чим-небудь. Не стріляти він не міг - він мусив стріляти.. і тільки пострілами міг він окликнутись до живих, дати їм знати про себе, що він є, існує, живе (Гончар, III, 1959, 110).
2. до кого. Говорити, звертатися до кого-небудь. Наперед сей [Палінур] схаменувся І до Нептуна окликнувся: "А що ти робиш, пан Нептун!" (Котл., І, 1952, 87).
3. Звучати луною; відлунюватися. І не розходилась та пісня по світу, не окликалася луною в лузі, як соловейкова; а, як важкий камінь, налягала на душу (Мирний, ІІ, 1954, 42); На лісозаводі протяжно гудів гудок: гу-у... і розкотисто окликався в горах: ов-ов! (Чорн., Потік.., 1956, 217).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | окликаюся | окликаємося |
2 особа | окликаєшся | окликаєтеся |
3 особа | окликається | окликаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | окликатимуся | окликатимемося |
2 особа | окликатимешся | окликатиметеся |
3 особа | окликатиметься | окликатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | окликався | окликалися |
Жіночий рід | окликалася | |
Середній рід | окликалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | окликаймося | |
2 особа | окликайся | окликайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | окликаючись | |
Минулий час | окликавшись |