омріювати
ОМРІЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОМРІЯТИ, ію, ієш, док., перех. 1. Виношувати в думках; плекати мрію про кого-, що-небудь. Ти омріював не раз любов - Дорогої, жданої дружини (Турч., Земле моя.., 1961, 36); Омріяв образи і тему: Щодня трудився до зорі... І написав поет поему! Надрукував її в "Дніпрі" (С. Ол., Вибр., 1959, 175).
2. Дуже чекати, сподіватися чого-небудь; прагнути до чого-небудь. У дні, які народ омріяв, - Бурхливі, світлі, трудові, - Шле голос ясночолий Київ Зореувінчаній Москві (Рильський, Мости, 1948, 35); Цю землю вистраждали ми, Омріяли в думках, прикрили власними грудьми в нечуваних боях (Гонч., Вибр., 1959, 345).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | омріюю | омріюємо |
2 особа | омріюєш | омріюєте |
3 особа | омріює | омріюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | омріюватиму | омріюватимемо |
2 особа | омріюватимеш | омріюватимете |
3 особа | омріюватиме | омріюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | омріював | омріювали |
Жіночий рід | омріювала | |
Середній рід | омріювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | омріюймо | |
2 особа | омріюй | омріюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | омріюючи | |
Минулий час | омріювавши |