пасія
ПАСІЯ, ї, ж. 1. заст. Любов, пристрасть. Як фаховий і незвичайно здібний слюсар-самоук, він попросту мав пасію до відчинювання замків (Фр., II, 1950, 240); // розм. Предмет кохання, пристрасті; коханий, кохана. Стежив за нею тільки Микита, але він уже, здається, знайшов собі нову пасію (Бурл., О. Вересай, 1957, 173).
2. діал. Гнів. - Я таки вже комусь, для науки, поставлю язика навсторч рота! - в очах тінню шугнула пасія (Стельмах, І, 1962, 53).
@ Впадати в пасію - те саме, що Впадати (впасти) в гнів (див. впадати). Кажуть, коли впадав [голова колгоспу] у пасію, то швидко вилітав на своєму мотоциклі у поле і там уже лаявся, як тільки міг (Кучер, Прощай.., 1957, 395).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пасія | пасії |
Родовий | пасії | пасій |
Давальний | пасії | пасіям |
Знахідний | пасію | пасії, пасій |
Орудний | пасією | пасіями |
Місцевий | на/у пасії | на/у пасіях |
Кличний | пасіє | пасії |