пленіпотент
ПЛЕНІПОТЕНТ, а, ч., зах. Уповноважений (у майнових справах). Суперечка [за толоки та пустки] довго ходила по судах, піддержувана головно кількома заможнішими, письменними селянами, між котрими визначувався .. сільський пленіпотент, чоловік бувалий і досить добре обізнаний з правними приписами (Фр., III, 1950, 265).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пленіпотент | пленіпотенти |
Родовий | пленіпотента | пленіпотентів |
Давальний | пленіпотентові, пленіпотенту | пленіпотентам |
Знахідний | пленіпотента | пленіпотентів |
Орудний | пленіпотентом | пленіпотентами |
Місцевий | на/у пленіпотенті, пленіпотентові | на/у пленіпотентах |
Кличний | пленіпотенте | пленіпотенти |