плюй
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плюй | плюї |
Родовий | плюя | плюїв |
Давальний | плюєві, плюю | плюям |
Знахідний | плюй | плюї |
Орудний | плюєм | плюями |
Місцевий | на/у плюї | на/у плюях |
Кличний | плюю | плюї |
плювати
ПЛЮВАТИ, плюю, плюєш; наказ. сп. плюй; недок. 1. Викидати, виштовхувати з рота слину, мокротиння і т. ін. - Поблагословив бог ту землю та й почала вона рости. А та, що в роті у сотони [сатани], росте й собі.. - Плюй, - радить бог. Зачав він плювати, та й де лиш плюне, там виростають гори (Коцюб., II, 1955, 328); Він частіше почав смоктати люльку і густо плювати в огонь (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 326); - Ай, ай! Заберіть геть банки! - кричав Орлюк, плюючи кров'ю (Довж., І, 1958, 303); * Образно. [Кезгайло:] Ну й хвища надворі, нехай їй біс! Січе, плює в обличчя, з ніг валить... (Коч., П'єси, 1951, 213); // чим, перен. Вивергати, викидати з себе (кулі, вогонь, дим і т. ін.); розкидати навколо себе часточки чого-небудь. Старий гриб.. плював чорним.. насінням (Хотк., II, 1966, 138); Що не рейка, частокіл, вагон, - усе плювало кулями (Кач., II, 1958, 357).
2. перен., розм. Виявляти щодо кого-, чого-небудь презирство, байдужість; зовсім не брати до уваги когось або щось. Не плюй в колодязь: пригодиться води напиться (Номис, 1864, № 4478); Даєш ти, господи єдиний, Сади панам в твоїм раю, Даєш високії палати. Пани ж неситії, пузаті, На рай твій, господи, плюють (Шевч., II, 1963, 242); [Жандарм:] Я спокійний і нічого більше не роблю, але плювати на себе не дам! (Фр., IX, 1952, 141); // безос., інфін., у знач. присудка. Уживається для висловлення цілковитої байдужості: «все одно», «байдуже» - Нехай собі - пароплави горять. І - хоч би все згоріло - плювать! (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 300).
@ Плювати в душу див. душа; Плювати в обличчя див. обличчя; Плювати в очі див. око 1; Плювати мені (йому, їм і т. ін.; я хотів) на кого - що, безос. - мені (йому, їм і т. ін.) немає діла до кого-, чого-небудь. - Плювати мені на тебе та на твого преосвященного. Як жила, так і житиму! - відказала вона (Мирний, III, 1954, 198); Він зразу ж зметикував, що це лукаве дівчисько не може нічого цікавого знати про нього, а якщо й знає, то напевно якісь бабські плітки, на які йому плювати з високого дерева (Вільде, Сестри.., 1958, 380); - Та не кричи ж, Пауль, на всю вулицю, а то люди збираються, - пробує втихомирити мене Шілінг. Але я плювати хотів на людей (Кол., На фронті.., 1959, 140).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плюю | плюємо |
2 особа | плюєш | плюєте |
3 особа | плює | плюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плюватиму | плюватимемо |
2 особа | плюватимеш | плюватимете |
3 особа | плюватиме | плюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | плював | плювали |
Жіночий рід | плювала | |
Середній рід | плювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плюймо | |
2 особа | плюй | плюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | плюючи | |
Минулий час | плювавши |