плюскітливий
ПЛЮСКІТЛИВИЙ, ПЛЮСКОТЛИВИЙ, а, е. Який безупинно плюскотить. Сидить [Мирон] і вдивляється у плюскітливу воду (Фр., І, 1955, 232); Так і простояв Данько, як вартовий, над плюскотливою річкою, ..поки не почало й світати (Гончар, II, 1959, 230).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | плюскітливий | плюскітлива | плюскітливе | плюскітливі |
Родовий | плюскітливого | плюскітливої | плюскітливого | плюскітливих |
Давальний | плюскітливому | плюскітливій | плюскітливому | плюскітливим |
Знахідний | плюскітливий, плюскітливого | плюскітливу | плюскітливе | плюскітливі, плюскітливих |
Орудний | плюскітливим | плюскітливою | плюскітливим | плюскітливими |
Місцевий | на/у плюскітливому, плюскітливім | на/у плюскітливій | на/у плюскітливому, плюскітливім | на/у плюскітливих |