повеселіти
ПОВЕСЕЛІТИ, ію, ієш. Док. до веселіти. Ватага вся повеселіла, Горілка з пляшок булькотіла, Ніхто ні каплі не пролив (Котл., І, 1952, 163); І мій, смутний, повеселів товариш - На наше вийде, будем жито жать! (Шер., Щастя.., 1951, 87); // Виразити такий стан (про очі, обличчя і т. ін.). Галя глянула на машкару й її сердите личко зразу повеселіло й засяяло (Вас., І, 1959, 120); * Образно. А як випав перший сніг, - простори села й міста наче трохи повеселіли, посвітліли од ясної, як сонце, білості (Хор., Незакінч. політ, 1960, 66).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повеселію | повеселіємо |
2 особа | повеселієш | повеселієте |
3 особа | повеселіє | повеселіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повеселів | повеселіли |
Жіночий рід | повеселіла | |
Середній рід | повеселіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повеселіймо | |
2 особа | повеселій | повеселійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повеселівши |