повикурювати
ПОВИКУРЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. За допомогою диму вигнати звідкись усіх або багатьох. Повикурювати бджіл.
2. перен. Примусити всіх або багатьох піти звідкись геть або залишити місце свого проживання. - Я хочу помалу повикурювати тих панків із сіл (Фр., VII, 1951, 232); - Повикурюємо ось інтервентів, розв'яжемо собі руки, давайте тоді комуною жити (Гончар, II, 1959, 70).
3. Випалити все або багато чого-небудь (цигарки, тютюн і т. ін.). Повикурювати всі цигарки.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повикурюю | повикурюємо |
2 особа | повикурюєш | повикурюєте |
3 особа | повикурює | повикурюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повикурював | повикурювали |
Жіночий рід | повикурювала | |
Середній рід | повикурювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повикурюймо | |
2 особа | повикурюй | повикурюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повикурювавши |