повіднімати
ПОВІДНІМАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. у кого. Відняти все або багато чого-небудь. Повіднімав [Масляк] у жінки усю її худобу (Кв.-Осн., II, 1956, 230).
2. перен., розм. Позбавити всіх або багатьох здатності рухати якою-небудь частиною тіла; // безос. Аудиторія тривожно з'їжилася. Багатьом заклякли ноги і повіднімало язики (Кач., II, 1958, 37).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повіднімаю | повіднімаємо |
2 особа | повіднімаєш | повіднімаєте |
3 особа | повіднімає | повіднімають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повіднімав | повіднімали |
Жіночий рід | повіднімала | |
Середній рід | повіднімало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повіднімаймо | |
2 особа | повіднімай | повіднімайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повіднімавши |