повішаний
ПОВІШАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повішати. Високі гори обступають її [Шевченкову гору] з трьох боків амфітеатром, а її рівний верх похожий на платформу, кругом котрої повішані зелені завіси (Н.-Лев., II, 1956, 385); Дививсь на обідрані туші, повішані подовж стін (Коцюб., II, 1955, 361); Скорботними очима вдивляється вона [Україна] в свої згарища, у невимовних душевних муках простягає побиті свої роботящі руки до розкиданих дітей своїх, постріляних, повішаних на шибеницях [фашистами] (Довж., III, 1960, 56).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повішаний | повішана | повішане | повішані |
Родовий | повішаного | повішаної | повішаного | повішаних |
Давальний | повішаному | повішаній | повішаному | повішаним |
Знахідний | повішаний, повішаного | повішану | повішане | повішані, повішаних |
Орудний | повішаним | повішаною | повішаним | повішаними |
Місцевий | на/у повішаному, повішанім | на/у повішаній | на/у повішаному, повішанім | на/у повішаних |