погамовувати
ПОГАМОВУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПОГАМУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Не давати виявлятися; стримувати. Хвилю він вагувався, чи відповідати дальше на його [Захара] допитування, далі погамував свій невчасний порив [злості] (Фр., VI, 1951, 46); Доктор Темір догриз мундштука і встав. - Я піду, - сказав, не в силах погамувати в собі досади й обурення (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 145).
2. Те саме, що заспокоювати1. Порицька так стурбувалась, аж обличчя плямистою краскою вкрилось. Ольга погамувала її рукою (Л. Укр., III, 1952, 748).
3. Те саме, що заспокоювати2. В келихи й чаші з вином, що пили вони, вкинула [Єлена] раптом Зілля, що й біль погамує і горе дозволить забути (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 78).
4. Утамовувати (голод, спрагу і т. ін.). Коли випадає перед світом роса, ми, попадавши, злизуємо її язиками.. Хоч раз якби погамувати спрагу! (Гончар, Людина.., 1960, 287); Ніч ховала від утікача людські оселі; вона не підпускала його ні до городів, ні до невеличких піль, де б він мав змогу пожувати молодих колосків, щоб хоч трохи погамувати голод (Загреб., Європа 45, 1959, 38).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погамовую | погамовуємо |
2 особа | погамовуєш | погамовуєте |
3 особа | погамовує | погамовують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погамовуватиму | погамовуватимемо |
2 особа | погамовуватимеш | погамовуватимете |
3 особа | погамовуватиме | погамовуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погамовував | погамовували |
Жіночий рід | погамовувала | |
Середній рід | погамовувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погамовуймо | |
2 особа | погамовуй | погамовуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | погамовуючи | |
Минулий час | погамовувавши |