позбиваний
ПОЗБИВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позбивати. Ходила [Уляна] швидко, бігцем, і носки робочих черевиків завжди були позбивані (Чорн., Визвол. земля, 1950, 112); Стадницький.. бачить темні, землею пересушені ноги, покалічені пальці, позбивані нігті (Стельмах, І, 1962, 628); Вози за возами тяглися улицею довженним рядом, обладовані трунами, наборзі позбиваними з неструганих дощок (Фр., V, 1951, 193); // позбивано, безос. присудк. сл. У кров позбивано коліна [у пастуха] (Сос., І, 1957, 347); Школярські парти.. позбивано тепер гвіздками й клинцями (Гр., І, 1963, 241).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позбиваний | позбивана | позбиване | позбивані |
Родовий | позбиваного | позбиваної | позбиваного | позбиваних |
Давальний | позбиваному | позбиваній | позбиваному | позбиваним |
Знахідний | позбиваний, позбиваного | позбивану | позбиване | позбивані, позбиваних |
Орудний | позбиваним | позбиваною | позбиваним | позбиваними |
Місцевий | на/у позбиваному, позбиванім | на/у позбиваній | на/у позбиваному, позбиванім | на/у позбиваних |