позвозити
ПОЗВОЗИТИ, ожу, озиш, док., перех. 1. Звезти куди-небудь в одне місце все або багато чого-небудь, всіх або багатьох. Косарів звідкільсь понаводив [Паценко] і покосив, і все до зілиночки у двір до себе позвозив (Гр., Без хліба, 1958, 138); [Івасик:] Коней, татку, позганяли під одну повітку, все позвозили - сівалки і плуги... (Голов., Драми, 1958, 451).
2. Перемістити за допомогою транспорту згори вниз усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позвожу | позвозимо |
2 особа | позвозиш | позвозите |
3 особа | позвозить | позвозять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позвозив | позвозили |
Жіночий рід | позвозила | |
Середній рід | позвозило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позвозьмо | |
2 особа | позвозь | позвозьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позвозивши |