позивний
ПОЗИВНИЙ, а, е. Який служить для того, щоб привернути увагу до чого-небудь. Де ж побуває на ньому [судні] Віталій?.. Та знає: хоч де буде він, хоч під якими сузір'ями, всюди йому, як позивна мелодія степового рідного краю, ніжно й сумовито дзеленчатиме тронка (Гончар, Тронка, 1963, 342); // у знач. ім. позивні, них, мн. (одн. позивний, ного, ч. ). Умовні сигнали для розпізнання радіостанції, судна, військової частини і т. ін. З гучномовців линуть знайомі і рідні звуки позивних «Реве та стогне Дніпр широкий» (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 100); Сюди [в райпартком] невпинно телефони несуть новини посівні, тут, як на фронті батальйони, колгоспи мають позивні (Уп., Вірші.., 1957, 50); Позивний космічного корабля «Восход» - «Рубін» (Рад. Укр., 13. Х 1964, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позивний | позивна | позивне | позивні |
Родовий | позивного | позивної | позивного | позивних |
Давальний | позивному | позивній | позивному | позивним |
Знахідний | позивний, позивного | позивну | позивне | позивні, позивних |
Орудний | позивним | позивною | позивним | позивними |
Місцевий | на/у позивному, позивнім | на/у позивній | на/у позивному, позивнім | на/у позивних |