полковниця
ПОЛКОВНИЦЯ, і, ж., розм. Дружина полковника. [Варка:] Тислася наумисне туди, аж де пані стоять: посесорша, полковниця, попівни (Кроп., II, 1958, 219); [Сусляєв(здивований) :] Я думав, що ви... [Марія Михайлівна (сміється) :] Що я старомодна «дама», полковниця або генеральша? (Коч., II, 1956, 210); Просто на нього [Успенського] ішов з м'якою посмішкою на вродливому обличчі «дядя Серьожа», брат полковниці Карташової (Панч, В дорозі, 1959, 64); * У порівн. [Платон Гаврилович:] Оце візьму сьогодні в одній сорочці, а завтра вона ходитиме в мене, як полковниця (Вас., III, 1960, 141).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полковниця | полковниці |
Родовий | полковниці | полковниць |
Давальний | полковниці | полковницям |
Знахідний | полковницю | полковниць |
Орудний | полковницею | полковницями |
Місцевий | на/у полковниці | на/у полковницях |
Кличний | полковнице | полковниці |