полупанок
ПОЛУПАНОК, нка, ч., розм. Дрібний поміщик. Жили вони в селі Одраді, де близько й полупанка не було - саме кріпацтво... (Мирний, IV, 1955, 222); Перед очима ставок унизу, а вгорі над ставком змарнований сад і подвір'я - руйновище старого полупанка Середи (Вас., І, 1959, 268); Україна страшного минулого, Україна, поневолена своїми й чужими панами та полупанками, зримо постає перед нами із твору [М. Стельмаха «Хліб і сіль»] (Вітч., 12, 1963, 128).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полупанок | полупанки |
Родовий | полупанка | полупанків |
Давальний | полупанкові, полупанку | полупанкам |
Знахідний | полупанка | полупанків |
Орудний | полупанком | полупанками |
Місцевий | на/у полупанку, полупанкові | на/у полупанках |
Кличний | полупанку | полупанки |