поназбирувати
ПОНАЗБИРУВАТИ, ую, уєш і рідко ПОНАЗБИРАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Назбирати багато чого-небудь. Поназбирували слив та й продають по копі відро (Сл. Гр.); Наталочка принесла до шкільного природничого кабінету багато камінців і черепашок, що їх вона поназбирала на березі моря в Євпаторії (Вишня, II, 1956, 337).
2. Привести, скликати в одне місце багатьох. Поназбирувала кумів та сусідів.
3. Набрати поступово багато чого-небудь з багатьох місць, у багатьох осіб. Ви, Миколай Іванович, про мене не турбуйтеся: я собі грошенят поназбираю з вас дурних і буду собі жити, не журитись. Сама відкрию модний магазин... (Хотк., І, 1966, 58); Велика кімната нагорі правила за офіцерський клуб. Столи і стільці поназбирали у селі (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 594).
4. Зібрати поступово багато чого-небудь; нагромадити. - Він [батько] і весілля відбуде, і скриню мою віддасть, і материні подушки; та грошей не дасть нам на розживу ні копійки, дарма що то все ми йому поназбирали (Кв.-Осн., II, 1956, 258).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поназбирую | поназбируємо |
2 особа | поназбируєш | поназбируєте |
3 особа | поназбирує | поназбирують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поназбирував | поназбирували |
Жіночий рід | поназбирувала | |
Середній рід | поназбирувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поназбируймо | |
2 особа | поназбируй | поназбируйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поназбирувавши |