понімечений
ПОНІМЕЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понімечити.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | понімечений | понімечена | понімечене | понімечені |
Родовий | понімеченого | понімеченої | понімеченого | понімечених |
Давальний | понімеченому | понімеченій | понімеченому | понімеченим |
Знахідний | понімечений, понімеченого | понімечену | понімечене | понімечені, понімечених |
Орудний | понімеченим | понімеченою | понімеченим | понімеченими |
Місцевий | на/у понімеченому, понімеченім | на/у понімеченій | на/у понімеченому, понімеченім | на/у понімечених |