порозвішуваний
ПОРОЗВІШУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозвішувати 1. Наокруги ганку горіли каганці і розмальовані ліхтарі, скрізь порозвішувані на деревах (Стор., І, 1957, 374); Сусідки-молодиці, скупчившись над хворою, про щось з жвавістю сперечалися, показували на порозвішувану по стінах одіж, на Замфіра, на дітей (Коцюб., І, 1955, 229); Коли її ніхто не послухав, вона ще більше розсердилася, позбирала порозвішувані онучі і шпурнула ними за поріг (Кобр., Вибр., 1954, 126).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | порозвішуваний | порозвішувана | порозвішуване | порозвішувані |
Родовий | порозвішуваного | порозвішуваної | порозвішуваного | порозвішуваних |
Давальний | порозвішуваному | порозвішуваній | порозвішуваному | порозвішуваним |
Знахідний | порозвішуваний, порозвішуваного | порозвішувану | порозвішуване | порозвішувані, порозвішуваних |
Орудний | порозвішуваним | порозвішуваною | порозвішуваним | порозвішуваними |
Місцевий | на/у порозвішуваному, порозвішуванім | на/у порозвішуваній | на/у порозвішуваному, порозвішуванім | на/у порозвішуваних |