порозвішувати
ПОРОЗВІШУВАТИ, ую, уєш і рідко ПОРОЗВІШАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Розвісити все або багато чого-небудь. Іван із сторожем.. забрали святих [образи] з горища, пообмивали і порозвішували їх знову в церкві (Україна.., І, 1960, 152); Хутко допрала вона сорочки, порозвішувала їх на тину (Л. Янов., І, 1959, 38); Порозвішували ми скрізь об'яви, що в неділю відбудеться перша в селі вистава (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 25).
@ Порозвішувати вуха - те саме, що Розвісити вуха (про всіх або багатьох) (див. розвішувати). - Годі вам, товаришу, з ними в розмови заходити. Ви тільки потурайте їм, то вони до ранку розпитуватимуть. Ба, як вуха порозвішували (Кир., Вибр., 1960, 332); Коли вже заманулось йому здійснювати свої зарозумілі вигадки, пішов би на велике, перспективне підприємство - там, напевно, знайшлись би такі, що порозвішували б вуха, слухаючи його (Шовк., Інженери, 1956, 25).
2. тільки порозвішувати. Широко, в різні боки розкинути гілки (про дерева). Подивилась на берези Оленка: віття так порозвішували (Тесл., Вибр., 1950, 121).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порозвішую | порозвішуємо |
2 особа | порозвішуєш | порозвішуєте |
3 особа | порозвішує | порозвішують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порозвішував | порозвішували |
Жіночий рід | порозвішувала | |
Середній рід | порозвішувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порозвішуймо | |
2 особа | порозвішуй | порозвішуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порозвішувавши |