поскублений
ПОСКУБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поскубти. Альоша перебирав худими пальцями жорстку поскублену шерсть свого приятеля [собаки] (Мик., II, 1957, 202); Чорний, обідраний, кривий, без поворота., без крил, з пошарпаною та поскубленою гнилою покрівлею, він [вітряк] скрипів, тремтів увесь і з кожним подихом вітру все дужче та дужче хилився набік (Л. Янов., І, 1959, 317).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поскублений | поскублена | поскублене | поскублені |
Родовий | поскубленого | поскубленої | поскубленого | поскублених |
Давальний | поскубленому | поскубленій | поскубленому | поскубленим |
Знахідний | поскублений, поскубленого | поскублену | поскублене | поскублені, поскублених |
Орудний | поскубленим | поскубленою | поскубленим | поскубленими |
Місцевий | на/у поскубленому, поскубленім | на/у поскубленій | на/у поскубленому, поскубленім | на/у поскублених |