посмикати
ПОСМИКАТИ, посмикаю, посмикаєш і рідко посмичу, посмичеш, док., перех. і неперех. Смикати кого-, що-небудь якийсь час. Коли ми піднялись по сходах, на знайомих нам дверях побачили замок. Ми трохи посмикали його, але таким способом замки не відмикають (Сміл., Сашко, 1957, 194); Він посмикав борідку (Рибак, Час.., 1960, 153); // за що. Покарати кого-небудь, смикаючи за чуба, за вуха тощо. Вона було пиріжком у неділю наділить, а надломиш у садку вишню, то за чуприну посмиче (Вовчок, VI, 1956, 226).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посмикаю | посмикаємо |
2 особа | посмикаєш | посмикаєте |
3 особа | посмикає | посмикають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посмикав | посмикали |
Жіночий рід | посмикала | |
Середній рід | посмикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посмикаймо | |
2 особа | посмикай | посмикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посмикавши |