поспілий
ПОСПІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до поспіти1.
2. у знач. прикм. Який достиг, дозрів; доспілий. - Ха-ха-ха!.. - напів з реготом сипала, як намистом, живо та дрібно, - аж злегенька слина з рота бризкала, товстоморденька та червона, як поспіла ягода, Катря Москалівна між гуртом дівчат коло гойдалки в неділю (Григ., Вибр., 1959, 331).
3. у знач. прикм., перен., розм., рідко. Який досяг повноліття, розквіту; // у знач. ім., збірн., розм., рідко поспіле, лого, с. Про людей, що досягли розквіту фізичних і духовних сил. Не старе мре, а поспіле (Номис, 1864, № 7262).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поспілий | поспіла | поспіле | поспілі |
Родовий | поспілого | поспілої | поспілого | поспілих |
Давальний | поспілому | поспілій | поспілому | поспілим |
Знахідний | поспілий, поспілого | поспілу | поспіле | поспілі, поспілих |
Орудний | поспілим | поспілою | поспілим | поспілими |
Місцевий | на/у поспілому, поспілім | на/у поспілій | на/у поспілому, поспілім | на/у поспілих |