поступливий
ПОСТУПЛИВИЙ, а, е. Схильний поступатися (у 2 знач.), який легко йде на поступки; згідливий. Наталя Сидорівна була поступливою і не звикла чинити опір (Хижняк, Невгамовна, 1961, 270); Хлопець не вмів сердитись, був поступливий, щирий (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 84); Становище в Іспанії зв'язувало Наполеонові руки, він не міг звідти забрати армію, щоб кинути її на Росію. Тоді Олександр був би поступливіший (Кочура, Зол. грамота, 1960, 60); * Образно. З міщанством важко боротись, бо воно поступливе, як болото: поступиться, а потім засмоктує (Вітч., 3, 1968, 134).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поступливий | поступлива | поступливе | поступливі |
Родовий | поступливого | поступливої | поступливого | поступливих |
Давальний | поступливому | поступливій | поступливому | поступливим |
Знахідний | поступливий, поступливого | поступливу | поступливе | поступливі, поступливих |
Орудний | поступливим | поступливою | поступливим | поступливими |
Місцевий | на/у поступливому, поступливім | на/у поступливій | на/у поступливому, поступливім | на/у поступливих |