потолочити
ПОТОЛОЧИТИ, очу, очиш, док., перех. Прим'яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). Та щоб тую стежку курява закрила Або тая стежка зіллячко вродила, Щоб було видно, хто по її ходить, Хоча пройде нишком - зілля потолочить (Кост., І, 1967, 40); Враз у прогалину на бур'яни як стрибне бузівок - потолочив їх (Головко, II, 1957, 17); // Потоптати ногами, завдаючи пошкоджень. Вирвавши кумові з руки картку, потолочив [Прокіп] її ногами (Черемш., Тв., 1960, 80); [Ніна(кидає танцювати) :] Ти мені геть ноги потолочиш. Мабуть, ти осліп від .. ненависті? (Дмит., Дівоча доля, 1960, 9).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потолочу | потолочимо |
2 особа | потолочиш | потолочите |
3 особа | потолочить | потолочать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потолочив | потолочили |
Жіночий рід | потолочила | |
Середній рід | потолочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потолочімо | |
2 особа | потолочи | потолочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потолочивши |