потуманити
ПОТУМАНИТИ, ню, ниш, док., перех., розм. 1. Туманити якийсь час. Пусти, мати, погуляти, Я не забарюся: Тілько хлопців потуманю, Да й назад вернуся (Чуб., V, 1874, 578).
2. перен. Затьмарити розум, свідомість усім або багатьом; запаморочити. Певність того, що радянських військ нізвідки чекати, потуманила голови гітлерівцям (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 27).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потуманю | потуманимо |
2 особа | потуманиш | потуманите |
3 особа | потуманить | потуманять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потуманив | потуманили |
Жіночий рід | потуманила | |
Середній рід | потуманило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потуманьмо | |
2 особа | потумань | потуманьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потуманивши |