потускнілий
ПОТУСКНІЛИЙ, ПОТУСКЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до потускніти, потускнути. Дивився [Єгор] на жінку й більш ні на кого, вилупивши свої великі, потускнілі від горілки очі (Григ., Вибр., 1959, 241); Потускнілі місця на латунних та алюмінієвих поверхнях можна легко обновити, якщо протерти їх гумкою для витирання чорнила (Веч. Київ, 26.II 1970, 4); Ви добре бачите, як потусклі очі вашого приятеля блиснули (Л. Янов., І, 1959, 432).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | потускнілий | потускніла | потускніле | потускнілі |
Родовий | потускнілого | потускнілої | потускнілого | потускнілих |
Давальний | потускнілому | потускнілій | потускнілому | потускнілим |
Знахідний | потускнілий, потускнілого | потускнілу | потускніле | потускнілі, потускнілих |
Орудний | потускнілим | потускнілою | потускнілим | потускнілими |
Місцевий | на/у потускнілому, потускнілім | на/у потускнілій | на/у потускнілому, потускнілім | на/у потускнілих |