прадід
ПРАДІД, а, ч. 1. Батько діда чи баби. [Неріса:] Чим винен Меценат, що дід його чи, може, прадід з еллінами бився? (Л. Укр., III, 1952, 441); На стіні Висів триструнний інструмент.., Що прадід ще на ньому, певне, грав... (Рильський, III, 1961, 163); Прадід був чапаєвцем, Дід мій був хасанівцем, Батько мій - гвардієць в авіаполку (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 9).
2. перев. мн. Люди минулих поколінь; предки. Щасливий в світі той, хто так уміє жить, Як наші прадіди живали (Бор., Тв., 1957, 58); Тіні прадідів блукають, Тіні ходять по землі, Нам корогви розгортають, Нам дають свої шаблі (Олесь, Вибр., 1958, 281); Він цілує землю вічну, кров'ю прадідів политу (Гур., Друзі.., 1959, 12).
З діда-прадіда; З діда (дідів) і (й) [з] прадіда (прадідів) - з давніх-давен; віддавна. - У мене, як вам кажу, вже з діда-прадіда той промисел ведеться (Фр., II, 1950, 130); - А це ж земля наша, з діда й з прадіда! (Гр., II, 1963, 147); «Нащо вона [машина]? Споконвіку, з дідів - з прадідів так велося, щоб хліб руками збирали..», - думають одрадяни (Мирний, IV, 1955, 243); Ткач він був чудовий: з прадіда ще, з діда в їх тісній долині всі кохались в ткацтві - і старі й підлітки (Дн. Чайка, Тв., 1960, 177); - Осика оповідав далі: - Добре ще було тому, хто з прадіда бережок захопив, тому хоч городина жалю не робила (Кос., Новели, 1962, 30); За дідів-прадідів; За [дідів, за] прадідів - дуже давно. Промайнула воля, поламала ланцюги віковічні, на котрих ще за дідів-прадідів прикували до панів колись вільні хутори, села (Мирний, II, 1954, 259); - Воно [грунти] наше було за дідів, за прадідів! - Еге! За дідів було так, а за внуків буде інак! (Л. Укр., III, 1952, 477).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прадід | прадіди |
Родовий | прадіда | прадідів |
Давальний | прадідові, прадіду | прадідам |
Знахідний | прадіда | прадідів |
Орудний | прадідом | прадідами |
Місцевий | на/у прадіді, прадідові | на/у прадідах |
Кличний | прадіде | прадіди |