припіл
ПРИПІЛ, полу, ч., розм. Те саме, що пола. Козаки саблями [шаблями] да наділками суходіл копали, Шапками та приполами персть носили, Високу могилу висипали, Славу козацькую учинили (Укр.. думи.., 1955, 29); - Це той проклятий Рябко попорався! - цокотіла Мелашка, проворно скидаючи у припіл запаски череп'я та збираючи ганчіркою сирівець з долівки (Л. Янов., І, 1959, 143); // перен. Край неба, лісу, поля і т. ін. Столітні дуби біля школи, Машини, укриті гіллям, Далекого неба приполи.. Все те не забудеться нам (Перв., І, 1958, 415); Оминувши подвір'я Морозенків, Левко бере майже до самої серцевини лісу.. Парубок надіється, що зараз полісовщики, якщо не сплять без задніх ніг, то більше тримаються лісових приполів (Стельмах, Хліб.., 1959, 76).
@ Принести у приполі - народити дитину без офіційного шлюбу. Офіцерик потім кудись завіявся.., а бідна попівна принесла оцього студента в приполі (Збан., Сеспель, 1961, 162).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | припіл | приполи |
Родовий | приполу | приполів |
Давальний | приполові, приполу | приполам |
Знахідний | припіл | приполи |
Орудний | приполом | приполами |
Місцевий | на/у приполі | на/у приполах |
Кличний | приполе | приполи |