прислівник
ПРИСЛІВНИК, а, ч. Незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану, якості, а також доповнює значення дієслова, вказуючи на різні обставини, за яких відбувається дія. Залежно від змісту можуть наголошуватись і такі повнозначні частини, мови, як займенники, прислівники, числівники (Худ. чит., 1955, 106).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прислівник | прислівники |
Родовий | прислівника | прислівників |
Давальний | прислівникові, прислівнику | прислівникам |
Знахідний | прислівник | прислівники |
Орудний | прислівником | прислівниками |
Місцевий | на/у прислівнику | на/у прислівниках |
Кличний | прислівнику | прислівники |
прислівниковий
ПРИСЛІВНИКОВИЙ, а, е. Стос. до прислівника. Словосполучення ділять на іменні.., дієслівні і прислівникові (Сл. лінгв. терм., 1957, 172).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прислівниковий | прислівникова | прислівникове | прислівникові |
Родовий | прислівникового | прислівникової | прислівникового | прислівникових |
Давальний | прислівниковому | прислівниковій | прислівниковому | прислівниковим |
Знахідний | прислівниковий, прислівникового | прислівникову | прислівникове | прислівникові, прислівникових |
Орудний | прислівниковим | прислівниковою | прислівниковим | прислівниковими |
Місцевий | на/у прислівниковому, прислівниковім | на/у прислівниковій | на/у прислівниковому, прислівниковім | на/у прислівникових |