пробивний
ПРОБИВНИЙ, а, е. 1. Який має здатність пробивати що-небудь або сприяє легшому пробиванню чогось. Пробивна сила пучка променів в приладі, який пропонував Максим, була неясна (Рибак, Час.., 1960, 696).
2. перен., розм. Який домагається успіху будь-якими засобами. Останній фотокореспондент, якого бачив генерал, був молодим пробивним хлопцем (Перв., Дикий мед, 1963, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пробивний | пробивна | пробивне | пробивні |
Родовий | пробивного | пробивної | пробивного | пробивних |
Давальний | пробивному | пробивній | пробивному | пробивним |
Знахідний | пробивний, пробивного | пробивну | пробивне | пробивні, пробивних |
Орудний | пробивним | пробивною | пробивним | пробивними |
Місцевий | на/у пробивному, пробивнім | на/у пробивній | на/у пробивному, пробивнім | на/у пробивних |