пробурмотати
ПРОБУРМОТАТИ, очу, очеш і ПРОБУРМОТІТИ, очу, отиш, перех. і без додатка. Док. до бурмотати, бурмотіти. Зашумлять усі довкола : - Хочем грать у волейбола! Пробурмоче він : - Добро! Я поставлю на бюро! (С. Ол., Вибр., 1959, 226); Кравченко спідлоба подивився на Фіру, одвернувся і пробурмотів щось таке, чого збори не почули (Собко, Скеля.., 1961, 58); Зосима, ховаючи очі під бровами, пробурмотів своє благословення Хмельницькому (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 363).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробурмочу | пробурмочемо |
2 особа | пробурмочеш | пробурмочете |
3 особа | пробурмоче | пробурмочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пробурмотав | пробурмотали |
Жіночий рід | пробурмотала | |
Середній рід | пробурмотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробурмочімо | |
2 особа | пробурмочи | пробурмочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пробурмотавши |