провісниця
ПРОВІСНИЦЯ, і, ж. Жін. до провісник. Ясними зоряними ночами під покривом Чумацького Шляху майже кожної другої ночі розсипаються роси - провісниці ранньої осені (Хлібороб Укр., 7, 1967, 39); Розкладу буржуазної літератури протистоїть високий гуманістичний пафос радянської літератури, яка є провісницею нової, комуністичної моралі людства (Іст. укр. літ., II, 1956, 23); * У порівн. Ти [любов] прийшла в дні погожі, Хай без цвіту й солов'я, Стала в серця на сторожі, Як провісниця моя (Мал., Серце.., 1959, 96).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | провісниця | провісниці |
Родовий | провісниці | провісниць |
Давальний | провісниці | провісницям |
Знахідний | провісницю | провісниць |
Орудний | провісницею | провісницями |
Місцевий | на/у провісниці | на/у провісницях |
Кличний | провіснице | провісниці |