пхикання
ПХИКАННЯ, я, с . Дія за знач. пхикати і звуки, утворювані цією дією. Коли жінки де замішались.. Та пхикання ще додадуть; Прощайсь навік тоді з порядком (Котл., І, 1952, 191); - Як тілько не перестане, то.. його самого покину дома, - каже дід, котрому вже видко обридло пхикання та реви Івасеві (Мирний, І, 1954, 289).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пхикання | пхикання |
Родовий | пхикання | пхикань |
Давальний | пхиканню | пхиканням |
Знахідний | пхикання | пхикання |
Орудний | пхиканням | пхиканнями |
Місцевий | на/у пхиканні | на/у пхиканнях |
Кличний | пхикання | пхикання |